заволікання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
заволікати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
заволікатися — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
заволікти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
заволіктися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
заволічка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
заволікатися — а/юся, а/єшся, недок., заволокти/ся і рідко заволікти/ся, очу/ся, оче/шся; мин. ч. заволо/кся і заволі/кся, ла/ся, ло/ся; док. 1) перев. 3 ос. Закриватися, затягуватися, оповиватися чим небудь (хмарами, димом, туманом і т. ін.). || Покриватися,… … Український тлумачний словник
заволікати — а/ю, а/єш, недок., заволокти/ і рідко заволікти/, очу/, оче/ш; мин. ч. заволо/к і заволі/к, ла/, ло/; док., перех. 1) Пересуваючись у просторі, закривати, затягувати, оповивати що небудь (про хмари, дим, туман і т. ін.). || безос. || Покривати,… … Український тлумачний словник
заволікання — я, с. Дія за знач. заволікати … Український тлумачний словник
заволікти — див. заволікати … Український тлумачний словник